ЦЕЙ ЛИСТ ТОБІ, МАМО
Поділитися
З роками ми краще розуміємо батьків. Нас менше дивують їхні заборони та постійні дзвінки. Ми згадуємо минуле і думаємо, що самі б не відпустили себе в той страшний гуртожиток на вечірку або на ПМП в Індонезію. До Дня матері, 9 травня, ювелірний бренд SOVA і «Бабель» запропонували відомим українцям — письменниці Ірені Карпі, художниці Ганні Криволап, ведучому Тімуру Мірошниченку та підприємиці Лєрі Галич — відверто поговорити зі своїми мамами.
Вони написали листи своїм мамам у минуле — розповіли, за що вдячні. Ці листи чесні та проникливі. Такі ж, як нова капсульна колекція For Mom від ювелірного бренду SOVA до Дня матері. Цього разу ювеліри надихнулись прикрасами з яскравих намистин, які ми в дитинстві дарували мамам. For Mom — це кольє та браслети, що виконані в п'яти видах каміння — від малахіту до кварцу. Кожна прикраса має золоті символічні намистини зі словом «Мама»
***
Хтось шукає поради, як стати гарною мамою у книжках і лекціях, а я просто дивлюсь на тебе і надихаюсь прикладом. Ти — мій еталон сильної, стильної та цілісної жінки. Якби мене запитали, що таке ідеальна мама, я б сказала: це просто дуже багато любові. Або коротше: найкраща мама — це ти.
На твоєму прикладі я побачила, наскільки цікавим, наповненим та різнобарвним може бути життя, коли йдеш обраним шляхом і слухаєш свого серця. Згадую, як ти брала мене на примірки твоїх костюмів. Там я могла бути свідком творчих перемовин і дебатів (тоді таких слів я ще не знала) у театрах або музичних колективах. Могла спостерігати, як народжується магія мистецтва і краси, як все оживає і наповнюється красою завдяки твоїм таланту й енергії.
Я із захопленням згадую, яка я була щаслива, коли мала можливість не йти в садочок, а бути поруч з тобою і малювати біля тебе. Як захопливо дивилась на тебе — таку красиву, натхненну і легку. Ти відкрила для мене іншій світ — світ мистецтва і краси, який потім завжди був поруч зі мною завдяки такій талановитій тобі.
Мамочка,
Народилася в сім'ї відомих українських художників — Анатолія Криволапа та Зінаїди Васіної. Ганна з дитинства малювала разом з мамою. Зараз картини Криволап експонуються в усьому світі, а вона разом із сім'єю живе в Чорногорії. Попри відстань, Ганна не втрачає постійний зв'язок з мамою — своїм еталоном і натхненням.
Ганна Криволап
Дякую, що підтримала мій вибір, навчила бути сильною та стійкою і не здаватись, обравши свій шлях. Ти знаєш, це важко, але це наш вибір — твій і мій, і на інше ми не згодні.
Ще дякую, що наполягла на моєму навчанні в Києві, а не під боком. Там я зустріла головних людей свого життя. Дякую, що турбувалася про мене, коли я хворіла. (І за те, що не купила мені ту рагульну «кожанку з кусочків», як у Надьки).
***
Не знаю. Навряд чи ти зрозуміла би цю сорокарічну тітку, що намагається повчити тебе жити. (Смішно: востаннє я намагалася повчити жити сорокарічну тебе у свої 20). Але раптом?.. Раптом сьогодні, у твої шістдесят, ти все-таки повіриш мені на слово: ще не пізно. Ніколи не пізно. Почати жити — не пізно. Ми й так це робимо щодня.
Мені цікаво було би познайомитися з тобою ще до того, як я з'явилася, коли ти ще сама була дитина, у свої 19 років. Я би сказала тобі, що в житті можна змінювати те, що тобі не подобається: заняття, місце проживання, чоловіка. Що не треба плисти за течією обставин. Що ти маєш право обирати і що життя не закінчується з появою дітей. Я, може б, дала тобі почитати свої книжки, хоча тоді ти тільки починала говорити українською. Мені, правда, хотілося б, аби твоє життя було таким, як ти мріяла. Без гіркоти і вимушеності. Без потреби швидких і не завжди зручних адаптацій у 90-ті. Без страху й огляду на те, що «люди скажуть». Та начхати на тих людей, мам! Життя — твоє. ТВОЄ. Не дітей, не чоловіка, не сусідів, не кота. Може, я навіть переконала би тебе щось нарешті зробити для себе, а не для інших: поїхати самій у круїз, дозволити собі спа з масажем для задоволення, а не для здоров'я, купити собі ту довбану шубу «до підлоги», пити з подружками шампанське коло моря на заході сонця…
Про «широку кость» було смішно. Я вмудрилася вирости до розміру XS зі святою впевненістю, що я жирна. Розбуди мене вночі — я підскочу і буду кричати: «Де целюліт?!» І найду же, панімаєш. ЗАТО: «Ти в мене страшна, зате розумна» все життя помагає, чесно. Ніхто мене не може збити з курсу коментарем про мою зовнішність — мама оно який імунітет привила. Справді дякую. I am titanium.
З ногами вроді ясно, а от про руки скажу. Вони не з жопи, а з плечей. Так що спасибі за те, що ти нас смачно годувала. Усі ці пляцки, торти, відбивнушки, салати — це ван лав. І тут ти, канешно, крута, що з левела «посмажити яйця» виросла до левела «заткнути за пояс Дарію Цвєк». Я оно теж готую — усі живі (бабцю цей вопріс весь час цікавить). А от прибирати нє — не моє. І тут твоє прокляття «у тебе слуг не буде!» збулось рівно навпаки: за 10 євро на годину тяжка доля української жінки вирішується спеціально навченим професіоналом. Так шо на риторичне питання «хто тебе заміж візьме?!» я можу відповісти невеличким списком (і це тільки рахуючи офіційні шлюби). Хоча, можливо, твої побоювання стосувалися мого характеру, а не якостей робота-пилососа.
Так от, привіт, Мама, в якої я в середній школі. Мама, ти або смійся, коли приходиш до мене на КВН, або не сідай у перший ряд посередині. Хтозна, якби ти сміялася з моїх жартів, я б може не кинула то позорище й одного дня до президента держави доросла з капітана команди. А так довелося побиватися в письменниках-сатириках. (Фемінітивів тоді ще не було, то я тебе не лякаю). Те саме з танцями (відмотуємо пару років назад). Ну і що, що Іванка носочок тягне краще за мене? Зато в мене артистизм, послухай он вчительку. Вона теж бачить, що я ніфіга не вмію, але якщо поставити мене в центрі, я з переляку як затанцюю! Ну, то таке. У танцюристки не дуже й хотілося.
Пишу тобі листа і таки важко усвідомлюю, що в моєму віці в тебе вже була 20-річна дитина (я), яка співала в рок-гурті, сяк-так вчилась в універі та збиралась на ПМЖ в Індонезію. А, так, ще вона тобі дарувала книги Юнга про кризу середнього віку, які ти, канешно, не читала, але й в голову їй не кинула, за що окреме дякую. Не знаю, що би я робила з такою дорослою тьотьою, тому зараз мій лист спуститься на кілька років назад, там цікавіше. А, ну і за те, що таки відпустила мене в Індонезію, окреме дякую — я не знаю, чи своїх би відпустила. Значить, таки ти мені довіряла, десь там глибоко. Чи просто повірила татові, який у відповідь на твої «тільки через мій труп!» спокійно обіцяв тобі, що вона (тобто я) так і зробить: переступить акуратно і піде на літак.
Дорога Мамасіта,
Ірена Карпа
Українська письменниця, співачка і мама двох доньок, зараз живе в Парижі. Її лист до мами — звідти. Він про любов, страхи і життя, яке ніколи не пізно жити по-справжньому
Лєра Галич — мама двох дітей, дружина лідера гурту O.Torvald Жені Галича та власниця бренду «Хай Росте». Мама Лєри живе в Києві та часто спілкується з донькою та онуками. Спеціально до Дня матері Лєра присвячує мамі листа, щоб стати ще ближчими.
Лєра Галич
Знаєш, що важливо? Таких моментів ще може бути багато. Ми можемо створити нові, зробити їх такими, як хочемо. У нас ще багато часу сказати щось важливе, наприклад «дякую, що ти допомогла мені стати собою».
Ти так хотіла подарувати мені любов до танців і музики. І я вдячна тобі, що прийняла моє рішення, коли я вирішила, що це не моє. Як бачиш, музика все одно так чи інакше мене знайшла, тільки вже в образі мого чоловіка.
Нам варто було поговорити про це раніше, але, мабуть, не все в житті можна зробити вчасно, та й коли це «вчасно» — ніхто напевно не знає. Наші стосунки не завжди були простими і теплими. Навряд це велика дивина або рідкість. Знаєш, я іноді не розуміла тебе. Бувало, ти намагалась мене підтримати, а я чула щось зовсім інше і результат був зовсім не такий, як мав бути. Тоді я засмучувалась, комплексувала, не розуміла, чому так? Але зараз я розумію: тому, що ти не вміла інакше, не знала, як «правильно». Ти така, і в цьому ти справжня.
Я вдячна за те, що ти давала мені свободу та приймала будь-яке моє рішення. Це виховало в мені відповідальність і розсудливість, що неабияк допомагає мені зараз.
***
Коли думаю про нас, згадую наші з тобою подорожі в латвійську Юрмалу. Пам'ятаєш? Звичайно, пам'ятаєш, ти так любиш той пляж, наші прогулянки по ньому та ризькими вуличками. Я так цінувала такі поїздки. Мої найяскравіші спогади пов'язані з тобою. Дякую, що подарувала мені їх. Тепер я створюю такі моменти вже для своїх дітей. Хочу, щоб через роки вони згадали ту нашу подорож на море.
Знаєш, мам, колись я думала, що своїх дітей буду виховувати інакше — буде інший підхід, мабуть, інші слова. А зараз, коли сама стала мамою, я впізнаю у собі тебе. Я зрозуміла речі, на які дивилась під іншим кутом, і не сумнівалась, що саме він — правильний. Дитина точно знає, що має зробити мама, щоб просто зараз стати найкращою, у мам із цим значно складніше — світ дорослих складніший.
Пишу тобі з далекого 2021-го. Сподіваюся, цей лист допоможе нам із тобою стати ближчими, краще зрозуміти одна одну навіть через роки.
Мамо, привіт!
Поділитися
Я шалено вдячний Всесвіту, що моя Мама — саме Ти! Люблю!
Вдячний Тобі за розуміння. Пам'ятаю, у першому класі Ти відвела мене на танці до шкільного гуртка. І в мене навіть непогано виходило. Але це точно було не моє. І коли я влаштував цілий спектакль із травмою ноги, а за годину тишком-нишком пішов ганяти з пацанами у футбол, Ти все зрозуміла. І завжди дослухалася до моєї думки та моїх бажань. І, звісно, це завжди з посмішкою!
Мені тоді було три, сестрі Тані вже 15. Скільки ж ви всього пережили: і таткові дві війни, і суворі умови служби в Монголії та Забайкаллі, згодом Чорнобиль, від якого тікали вже зі мною до Твоїх батьків у Харків, і розвал Союзу, коли чималі заощадження за один день перетворилися на пил… Але Ти завжди посміхалася.
Безмежно вдячний Тобі за любов і турботу, які протягом цих моїх 35 років тільки збільшуються в геометричній прогресії. Усе, що я вмію і знаю, — це тільки Твоя заслуга. І посмішка на обличчі моєї дружини, моїх діток — це теж завдяки Тобі!
***
Надзвичайно вдячний Тобі за терпіння. Коли я малим виходив із себе, Ти ніколи не била мене. Та й не сварилася ніколи. А тільки іноді відводила до ванної, аби в «камерній» обстановці серйозно поговорити. Тоді для мене це була найстрашніша мить, але тепер я розумію, що це був, мабуть, найбільш гуманний спосіб повернути мене до тями. І одразу після — Твоя неземна посмішка.
Пишу Тобі цей лист і з трепетом пригадую, якою ти була у свої 35. Посмішка ніколи не сходила з твого обличчя, що б не відбувалося навкруги. Цим я точно в тебе!
Привіт, Мамо!
Відомий український шоумен і ведучий. Він часто повторює, що своїми досягненнями завдячує мамі. Вона купила йому перший модем і допомогла заробити перші гроші. Вона спокійно ставилася до бурхливих вечірок часів «Клубу веселих і кмітливих». Особливо Тімур вдячний мамі за те, що вона не стала «ліпити» з нього великого танцюриста — цей стартап був приречений з першого дня.
Тімур Мірошниченко
Так важливо зберігати дорогі нам моменти. Колекція ювелірного дому SOVA For Mom повертає нас у дитинство, коли ми робили прикраси для мам із різнокольорових намистин. У новій колекції всі камені зібрані на тендітному ланцюжку з білого або жовтого золота та мають подовжувач у вигляді серця. Перейти до колекції
Made on
Tilda